Народний музей П.А. Грабовського

Вступ.

На сучасні покоління українців випало тяжке випробування війною, яке торкнулося не лише поняття фізичного комфорту, але і зачепило, а можливо і надірвало струни ментальних глибин кожного з нас. Кожен представник інтелектуального осередку усвідомив важливість турботи про нашу  культурно - історичну спадщину, збереження якої допоможе нам зміцнити національну свідомість, підтримати нашу ідентичність та зростати як самодостатня нація в глобальному контексті...

Голова Краснопільської районної громадської організації «Спілка аматорів Краснопільщини» Юрій Чернієвський.

Постать безталанного співця не забута його рідною землею. Павло Грабовський настільки глибоко жив її інтересами і болями, що, хоч посмертно, зате навічно повернувся на Україну, і став невід’ємною частиною її культури. Відзначаючи 100-річчя з дня народження поета, в 1964 році село Пушкарне перейменоване в Грабовське.

Своєрідним вінцем турботи і вшанування пам'яті Павла Грабовського його земляками впродовж багатьох років виступає, заснований у 1964 році громадський музей у селі Грабовське Краснопільської ОТГ Сумського району, Сумської області.

Музей у селі Грабовське Краснопільської ОТГ Сумського району. Фото: Лариса Мироненко 

Ним завідує Надія Скоропад, яка завжди так захопливо і натхненно розповідає про поета-земляка, що відразу відчувається непідробний, щирий вогник у її серці, з яким вона відносится до своєї справи. 

Надія Скоропад завжди так захопливо і натхненно розповідає про поета-земляка. Фото: Олександр Моцний

Йшли роки, збільшувалась кількість експонатів, зростало число відвідувань музею.  Постановою Колегії управління культури Сумської обласної адміністрації від 29 серпня 1994 року № 5/4 громадському музею Павла Арсеновича Грабовського присвоєно звання „Народний самодіяльний”. (загальна площа музею - 131,6 м2, експозиційна - 90,6 м2 , прилегла територія в парку 100м2 .

У п'яти кімнатах музею розмістились експозиції, що розповідають про життя і творчість поета. Численних відвідувачів приваблює розділ „Грабовський і сучасність”, де розміщені книги відомих письменників з автографами, які відвідували музей, твори учнів по творчості Грабовського, а також книга відгуків. 

Провідне місце в музеї займає експозиція, де зібрані фотографії, матеріали, в яких розповідається про життя поета в с. Пушкарне: дитячі роки, юність, народницьку діяльність, заслання в рідне село, а також відправку до армії, арешт по дорозі, зустріч з Надією Сигидою в Бутирській тюрмі, листування з Іваном Франком, роки заслання: Вілюйськ, Якутськ, Тобольськ, де знаходиться його могила. 

Давайте зробимо невеличку заочну екскурсію-презентацію до музею Павла Арсеновича Грабовського, до речі, єдиного в Україні. Ми переглянемо стенди про письменника, пройдемося сторінками біографії, зупинимося на  літературній діяльності, торкнемося особистого  життя. Ми проймемося духом волі, незалежності, мріями великого поета-демократа, вшануємо його пам’ять.

1864 рік

Солом’яна стріха, убогі віконця

  Солом’яна стріха, убогі віконця

   Оплетені з вулиці хмелем...

Убогою була хатина на глиняній підлозі, де жив батько Павла Арсеновича,  паламар петропавлівської парафії, людина із запаленими від сухот грудьми й з великими, завжди здивованими очима. В сім’ї було п’ятеро дітей: Олександра, Павло, Михайло, Марія, Тихін. Серед убогості «горем та злиднями» почалося життя Павла. Підліток бігав до дубового лісу зустрічати сонце, стоптав стяжки до криниці з чистою водою, що текла до ставка.

   

Селянська хата часів Грабовського. Сільське правління Фото: Ольга Щербак

Березова каша

Ілюстрація „Березова каша” Фото: Ольга Щербак

Перед нами ілюстрація „Березова каша”. Ми бачимо, як п’яний дяк б’є учня різкою. Дійсно ,так вчив Павла п’яний дяк. Він часто залишав учнів у класі напризволяще, а сам десь пропадав днями, забувши і думати про школу. Всі боялися дяка, бо він часто лупцював своїх вихованців, і в них досить таки часто щеміло під чубами і боліли щоки та вуха. Павло провчився у церковно-приходській школі три роки.  Коли Павлику було 9 років, бідна вдова Ксенія Григорівна відвезла маленького сина до Охтирської бурси, де колись, - правда, - навчався її покійний чоловік. Сироту прийняли на „казенне утримання”

Харківський  період поета

Після навчання в Охтирці Павло Арсенович вступив до Харківської духовної семінарії. Якою радістю це було для знедоленої Ксенії Григорівни. Мрії вдови пушкарського паламаря, колишньої кріпачки графа Шереметьєва, далі семінарії не сягали. Вона мріяла про найкраще майбутнє. Але сталося зовсім інакше. Його думками оволоділи Чернишевський, Добролюбов, Шевченко, Некрасов. У 1902 році він мріяв написати спогади про сільське, бурсацьке та селянське життя: „Мені хотілося вже піти на муки не за Христа, а за народ. І те бажання цілком опанувало мною. Це була якась невідхильна потреба серця.

Навчання в семінарії 

Навчання в Харківській духовній семінарії. Фото: Ольга Щербак

У кінці 1882 року у вихованця 3-го курсу Харківської семінарії раптом зробили обшук. Знайшли відбиток статті „Інтелігенція і народна маса”, листи від політичних засланців з Сибіру й чорновий рукопис незакінченого твору з назвою „Майбутнє”. Того ж дня, 2 грудня 1882 року, Грабовського виключили з семінарії. Поета передали приставу, щоб той його посадив на лаву підсудних.  Охтирський справник одержав наказ передати семінариста Грабовського батькам. Але мати не могла взяти сина „на поруки”. В селі Пушкарне за ним був встановлений подвійний нагляд поліції – гласний і негласний. 

Пушкарський період поета

Портрет П.С.Соколова, , його вірші та малюнки, присвячені Т.Г. Шевченку. Фото: Ольга Щербак

Тут  також   знаходиться  портрет П.С.Соколова – художника і народного поета, уродженця сусіднього села Славгород, його вірші та малюнки, присвячені Т.Г. Шевченку.

Сім’я Грабовських в 1883 році: Олександра, сестра, її діти Ваня, Анюта, Марфуша, Євдокія, Г.А. Овчаренко – чоловік Олександри; Павло, 18 років; Михайло – 16 років, навчався в Харківській земській фельдшерській школі; Марія, 14 років, учениця мадистки Марії Федорівни Таранової; Тихон, 10 років, навчався в Охтирському духовному училищі, Ксенія Григорівна – мати. Ця мужня жінка, будучи вдовою, живучи дуже бідно, прагнула дати освіту всім своїм дітям. Це їй вдалося.

Закінчення гласного нагляду

Копія рапорту охтирського повітового справника. Фото: Ольга Щербак

Про закінчення гласного   нагляду свідчить копія рапорту охтирського повітового справника харківському губернатору від 30 квітня 1885 року, 4 травня 1885 року Павло Грабовський був уже в Харкові. Окремими стендами в музеї представлений Харків того часу,  є фотографії поета в молоді роки,  статті, що належать до даного періоду життя.

 Не в одному вірші болем і тугою відгукнеться Павло Грабовський про село Пушкарне. Мова йде про вірші „Мені снилась (наснилась) рідна хата”, „Сон” („Зелений гай, пахуче поле”), „На селі”, „Переспів” („Спогадалась рідна хата”), „Вечір”, „Усні”, „До сестри” і інші. Окремої уваги заслуговує вірш „Мамоголубко! Прийди, подивися...”

Революційна діяльність

До харківської групи „Чорного переділу” входить він тепер не як початківець. Йому доручають надзвичайно відповідальну справу: друкування революційних прокламацій. 

Стенд про революційну діяльність Павла Грабовського. Фото: Ольга Щербак

Перед нами фото С.Л. Перовської та фото О.І. Желябова – революціонерів-народників, членів вико-навчого комітету „Народної волі”; листок „Народної волі ”. 

Ми також бачимо фото лісо-вої хатини поблизу Харкова, в якій за участю П.А. Грабовського в 1885-1886 роках друкувалися революційні листівки.

Харківський період

• Восени 1885 року Павло Грабовський повинен був стати солдатом. В березні 1886 року П. Грабовський, як особа сумнівної політичної репутації, був відправлений у Туркестанський військовий округ, але 26 червня в Оренбурзі, по дорозі на місце призначення, був заарештований за приналежність до «Чорного переділу» і відправлений до Харкова.
• Рік і вісім місяців перебуває П.А. Грабовський в умовах майже повної ізоляції одиночної камери. Це стало при-чиною нервового розладу, який виявився у нього на початку 1887 року. Хвороба П. Грабовського стала причиною затримки розгляду його справи.
• Лише в січні 1888 року був затверджений вирок: 5 років заслання у Східному Сибіру.  Шлях на заслання лежав через московську центральну пересильну тюрму, так звані Бутирки.

Бутирка

З 24 лютого 1884 року до 7 травня 1888 року Павло Грабовський знаходився в пересильній тюрмі, так званій Бутирці. Важкий шлях на заслання Павла Арсеновича був скрашений щирими почуттями дружби і кохання до Надії Костянтинівни Сигиди, вчительки Таганрозької міської школи, засудженої на каторгу за те, що в її квартирі містилася підпільна друкарня «Народної волі».

Стенд - У пересильній тюрмі Фото: Ольга Щербак

Восени 1889 року сталася Карійська трагедія: за протест проти знущань, залицянь начальника тюрми Маслюкова до дівчат, Надія вдарила його по пиці. В той же день Надію перегнали з бараку до каторжної тюрми. На другий день Надія пройшла п’ять разів „зеленою вулицею.” Сльозинки не зронила. На знак протесту п’ять політичних в’язнів, у тому числі і уродженці Сум М.В. і В.І. Калюжні, покінчили життя самогубством, випивши отруту.

Стенд - Якутська трагедія Фото: Ольга Щербак

Збірка-присвята

Смерть Сигиди вразила Грабовського. Він присвятив пам’яті коханої збірку „Пролісок”, яка перед вами в оригіналі.  Вийшла збірка у Львові у 1894 році . До неї увійшло багато найдушевніших ліричних поезій. Тут були написані спогади про Надію Сигиду, В.Александрова, нариси.

Екземпляр збірки "Пролісок" Фото: Лариса Кремезна

Такої певно, святої,

Такої рідної, як ти,

Такої щирої, простої, –

Вже, мабуть, більше не знайти.

Таку не часто скинеш оком,

Такою тільки що марить...

А як зустрінеш ненароком –

Навіки долю озарить.

                          * * *

Заранку в холодну могилу 

Ти жертвою часу лягла...

Без жалю загублено силу,

А в мене так гадка жила. (До Н.К.С.)

Надія Сигида Фото: Ольга Щербак

Дорога  на заслання

Отже, лише в січні 1888 року був затверджений вирок: 5 років заслання у Східному Сибіру. 7 травня 1888 року Павло Арсенович у партії пересильних ув’язнених вибув по етапу в Сибір з Бутирки. Багато матеріалів  про життя  Павла Грабовського зберігаються в Іркутському обласному архіві. Це пояснюється перш за все тим, що Іркутськ був резиден0цією генерал-губернатора Східного Сибіру, а все засланське життя П. Грабовського пройшло в тих місцях (Іркутськ, Балаганськ, Вілюйськ, Тобольськ). Воно відзначилося  важчими умовами, ніж Західний Сибір. Під час етапу П. Грабовський багато писав. Це поезії звернені до друзів-однодумців. Так народились вірші „На спогад”, „Молитва”, „Мои песни” і багато інших. 

10 вересня 1888 року П. Грабовський з партією засланців прибув до Іркутська і був ув’язнений до тюрми. Місцем заслання для нього іркутський генерал-губернатор визначив село Харизовку Балаганського округу Іркутської губернії. В кінці вересня П. Грабовський прибув на місце заслання. В Балаганську П. Грабовський пробув недовго. Під час перебування в Балаганську поет написав заяву-протест „Русскому правительству”, за яку був ув’язнений більш як на три роки в Іркутській тюрмі, а потім висланий на вісім років до Вілюйська. 

На  засланні

У Балаганську П. Грабовський пробув недовго. Під час перебування в Балаганську поет написав заяву-протест „Русскому правительству”, за яку був ув’язнений більш як на три роки в Іркутській тюрмі, а потім висланий на вісім років до Вілюйська. Приводом до її написання була звіряча розправа властей 22 березня 1889 року в Якутську над політичними засланцями, які висловили протест проти нелюдського поводження із засланцями на етапі. У Якутську П. Грабовському оголошено волю місцевого губернатора: відправитися на поселення в Мархінську управу Вілюйського округу. У Вілюйську Павло Арсенович прожив п’ять років. Дуже нудьгував, сумував за Україною, листувався з П.П. Якубовичем –  російським поетом, публіцистом, критиком, товаришем П. Грабовського по засланню. 

Літературна діяльність

У Вілюйську в дуже складних умовах, відірваний від друзів, Павло Грабовський наполегливо працює. Він листується з Іваном Франком. У Львові виходять збірки „Твори Івана Сурика”, „З чужого поля”, він готує до видання збір-ку „З півночі”. Тут були написані спогади про Надію Сигиду, В. Александрова; нариси „З далекої півночі”, „Червоний жупан”, На далекій півночі”, статті „Лист до молоді української”. У Чернігові Борис Грінченко видає збірку “Кобза”.

Літературна діяльність Грабовського П. А. Фото: Ольга Щербак

Тобольськ

22 грудня 1898 року П. Грабовський одержав дозвіл пере-їхати в  Тобольськ, але через холод лише 6 червня 1899 р. він вирушив з Якутська до Тобольська, але без охоти. 

У Цьому будинку жив і помер Павло Арсенович Фото: Ольга Щербак

Приїхавши до Тобольська, Павло Арсенович поселився на горі в маленькому будиночку край міста.  Ми бачимо фото Павла Грабовського 1901 року, фото дружини поета Анастасії Лук’янової, учениці фельд-шерської школи.  Одружився Павло Арсенович 30 липня 1900 року. Бачимо сімейне фото з сином Борисом. „Жили вони бідно, квартира була вогка, холодна; працювати для сім’ї довелося більше, у нього розвинулась хвороба серця, від якої він і помер”, 

Стенд - Сім'я Павла Грабовського Фото: Ольга Щербак

Паспорт Павла Арсеновича, виданий 12 липня 1902 року

Копія паспорта, який було видано незадовго до смерті. Фото: Ольга Щербак

Фото хворого  тридцятивосьмирічного поета Фото: Ольга Щербак

       М. Накоряков, однодумець П. Грабовського, який деякий час перебував разом з ним у Тобольську, у своїх спогадах згадує: „ Під час моїх мандрів я одержував листи від друзів, і знав, що за п’ять днів до смерті Павло Грабовський уже кволою рукою написав останній прощальний лист рідній Україні, посланий на адресу Б. Грінченка. При повній свідомості він мужньо попрощався з дружиною та маленьким сином. Нескореним борцем за кращі ідеали людства пішов він із життя”.

Витяг з метричної книги про смерть Грабовського 12.12.1902р. Фото: Ольга Щербак

У вітрині музею також експонується земля з могили Грабовського в Тобольську.

Павло Грабовський з дружиною та сином. Фото: Ольга Щербак

Особисті речі

Найціннішим скарбом музею є особисті речі П.А. Грабовського, які передали сюди дружина та донька сина: рушник, вишитий матір’ю, гольничок для дружини та грибок-іграшка для сина, зроблені руками Грабовського.

Материнський рушник

Уже минуло сто п’ятдесят дев'ять  років від  дня народження Павла Арсеновича. До вашої уваги оригінальні  речі, що знаходяться в музеї. Вони належали поету, а потрапили до музею на сторіччя від дня народження поета.  Перша річ – це половина рушника, який мати дала сину, коли він покидав рідне село, а друга половина знаходиться в Тобольському музеї.

Материнський рушник Фото: Ольга Щербак

Материнський рушник – це те рідне, тепле, найдорожче, що було невидимим місточком між поетом і Україною. Рушник вишитий червоними і чорними нитками. На ньому ми бачимо соловейка, який сидить на гілочці, оповитого квітами, листочками, візерунками. Гірка материнська доля ждати свого соловейка, але не діждалась, пішла в сиру землю з туги та печалі.

Гольничка та грибочок

   Ми також бачимо шухляду для голок, зроблену для  дружини.

Гольничка Фото: Ольга Щербак

Цінним також є грибок,  який  зробив власноруч Павло   Арсенович, - як іграшку для свого сина  Бориса.

Грибок Фото: Ольга Щербак

Етнографічна кімната музею.

В ній представлені предмети давнього українського побуту: сорочки, рушники, вишиванки, глечики, горщики, праски, гребінки, ступки та інші речі, а ще зупиняють зацікавлений погляд відвідувачі на ще одній картині Александрочкіна, на якій зображений Грабовський серед людей.

Сорочки, рушники, вишиванки Фото: Ольга Щербак

 

Предмети давнього українського побуту. Фото: Лариса Мироненко

Прялки, ступки. Фото: Лариса Мироненко

Піч, глечики. Фото: Лариса Мироненко

У музеї можна також ознайомитися з авторською роботою художника Петриківського розпису Миколи Петровича Іщука.

Авторська робота Миколи Іщука. Фото: Лариса Мироненко

Скульптор Леонід Чемен - "Малий пам'ятник Грабовському". Фото: Лариса Кремезна

Збір, редагування, обробка фото, публікація матеріалів на сайті: Чернієвський Юрій.

Використані джерела:

• «Заочна екскурсія до музею П.А.Грабовського в селі Грабовське Краснопільського району Сумської області» - Учитель української мови та літератури  Щербак Ольга Олександрівна.  Грабовський навчально-виховний комплекс Краснопільської районної ради Сумської області.
• Презентація «Музей Павла Арсеновича Грабовського» - Робота вчителя української мови та літератури Грабовського навчально-виховного комплексу Щербак Ольги. 2021 рік. Олександрівни. 
• Історико-краєзнавчий маршрут селом Грабовське. Народний музей П.А. Грабовського у с. Грабовське Краснопільського р-ну Сумської обл. Краснопілля 2008. Придатко Л. А.