Край – вартий боротьби, борець – гідний пам’яті

Учасники заходів, присвячених 150-річчю з дня народження Павла Грабовського.

Блукаючи вулицями Грабовського у перервах між заходами, присвяченими 150-річчю з дня народження видатного Українця, а саме так інколи підписував свої вірші Павло Арсенович Грабовський, пригадуючи минулорічні святкування, мимоволі зробив висновок, що жодного разу примхи осінньої погоди не зіпсували ці заходи. 

Місце, де стояла хата, в якій народився Павло Арсенович Грабовський.

Всевишній ніби вибачається цього дня перед поетом за ті муки, поневіряння, утиски, дарує йому після смерті на чужині той мінімум, те тепло українського сонця, яке не зміг дати при житті в далекому Сибіру. А ще є пам’ять, над тривалістю якої не владні Небесні сили, якраз тут все залежить тільки від нас, земних створінь. Тож готуючи цей матеріал, спілкуючись із гостями малої батьківщини, у майбутнє дивимось з вірою – пам’ять поета-лірика, перекладача, патріота, а ще власника неперевершеної бороди П. Грабовського житиме й надалі.
Першими до Грабовського прибули педагоги шкіл району, аби на базі місцевого навчально-виховного комплексу взяти участь у літературно-педагогічних читаннях “Перед долею важкою, голови не похилю”.

Делегацію на чолі з Олександром Вертілем хлібом-сіллю зустріли на порозі школи

Делегацію на чолі із головою Сумської організації національної спілки письменників України, поетом, перекладачем, заслуженим журналістом України Олександром Вертілем хлібом-сіллю зустріли на порозі школи.

Демонстрація експонатів декоративно-прикладного мистецтва майстрів села.

Чимало цікавого чекало на гостей і в приміщенні школи, як то виставка квітів, демонстрація експонатів декоративно-прикладного мистецтва майстрів села, а ще невеличкий, але щирий концерт у виконанні учнів школи, знайомство із біографією поета, яке супроводжувалося декламуванням його віршів.

Також цього дня учасникам читань презентували посібник для вчителів української мови та літератури «Літературна Краснопільщина», в якому зібрано матеріали про видатних письменників Краснопільщини. Цікава і корисна, між іншим, брошура, повірте на слово.

У плині повсякденного життя радість і скорбота йдуть поруч.

Презентація посібника для вчителів української мови та літератури «Літературна Краснопільщина»

Бачимо початок нового життя і його згасання, надбання і втрати, зустрічі й прощання. Ось іще один цікавий збіг, чи то закономірність, що саме 11 вересня, коли ми відзначаємо ювілейну річницю народження Павла Грабовського – мученика за волю народу українського, християни відзначають усікновення голови Івана Хрестителя – людини добра, яка за добро й постраждала.

 Богослужіння на честь Івана Хрестителя провів благочинний Краснопільського церковного округу Сумської єпархії Української православної Церкви протоієрей Іоан Дубляк.

Цього дня у Грабовській Петро-Павлівській церкві відбулося богослужіння на честь Івана Хрестителя, яке провів благочинний Краснопільського церковного округу Сумської єпархії Української православної Церкви протоієрей Іоан Дубляк. Також священик відслужив заупокійну літію за загиблими воїнами, які в різні часи віддали своє життя за віру і Вітчизну.
– На жаль, війн було багато, прикро, сумно, що й сьогодні гинуть сини України. Днями ми простилися із бійцями 27 Сумського реактивного полку, які віддали свої життя, аби пирій війни не кинув свої пагони у нашому краї, на території єдиної України, – розмірковує отець Іоан, – Що слово, це також грізна зброя за правду і волю, усім нам довів Павло Грабовський, тож нехай пам’ять про нього, як і про тих, хто поліг на ратних полях, живе вічно в душах вдячних нащадків.

У селі побував керуючий Сумською єпархією УПЦ КП архієпископ Мефодій.

Продовжуючи тему гостей, того дня у селі побував керуючий Сумською єпархією УПЦ КП архієпископ Мефодій. Він відвідав музей П. А. Грабовського, поспілкувався із представниками влади, місцевими жителями. А ще, сподіваємося, багато нового дізналися про край, якому служать, співробітники і керівники райвідділу міліції і прокуратури. Цікавий, приємний і майже історичний момент, адже раніше такої цікавості з боку керівників правоохоронних органів до історичної спадщини, зокрема Павла Арсеновича, не спостерігалося. Шановні, Ви рухаєтесь у вірному напрямку, не звертайте з нього!
А тим часом у сільському парку, де встановлено погруддя поету, розпочалися урочистості.

У сільському парку, де встановлено погруддя поету, розпочалися урочистості

Присутніх вітали голови с. Грабовське В. І. Стадніченко, райдержадміністрації А. М. Музикант, поет-лірик, байкар, перший лауреат літературної премії ім. П.А. Грабовського, дослідник його творчості В. Скакун.

Свої музичні вітання дарувала місцевим жителям та гостям Лариса Давиденко.

Серед безлічі облич неможливо не звернути увагу на харизматичного бородатого дідуся – це В. А. Мороз-Межовий. Якщо коротко – український поет, учитель, громадський діяч. А коли конкретніше – людина напрочуд цікавої біографії.

В. А. Мороз-Межовий. 

 Судіть самі: Василь Антонович народився с. Курихівка, Селидівського району, Донецької області. Під час Великої Вітчизняної війни включився у діяльність «Просвіти» на Донеччині, яка, як і по всіх осередках, що діяли в окупованій Україні, зводилася до опору німецькій адміністрації, створення націоналістичного середовища. Серед населення проводили агітацію — Україна у майбутньому має бути вільною без нацистів та сталіністів, за що згодом не уник каторжних робіт.

Після смерті Сталіна 1953 року працював на різних агрономічних посадах у Донецькій та Сумській областях. Має радянські нагороди: Орден Знак Пошани, Орден Трудового Червоного Прапора, багато медалей. Працював нештатним кореспондентом у журналах «Сільські Вісті» (Київ), та «Земледелие» (Москва). Під його керівництвом розроблялась система землеробства на Сумщині. Член партії «Конгрес українських націоналістів», член Національної спілки журналістів України. Постійно проживає у Сумах. Візит Василя Антоновича на Краснопільщину цього знаменного дня був не випадковим, адже саме тут відомий на Сумщині письменник і етнограф, фронтовик презентував книгу – дослідження життя та творчості українського поета, борця за волю України Павла Грабовського.

Наталя Литвиненко-Орлова

А цю жінку з орденом на вишиванці серед гостей не помітити і не впізнати також неможливо. Це пані Наталя Литвиненко-Орлова, яка біля сорока років очолювала ГО «Національно-культурна Автономія українців Мурманської області». Сьогодні Леді Ордена «За заслуги», член Спілки журналістів України, повернулася до України на постійне місце проживання.

Разом із друзями-письменниками не змогла не відвідати село, з якого походять і її корені. Розповідає, як далекого, 2004 року була організатором Майдану в далекому Мурманську, за що попала у немилість до місцевої влади, каже можна бути громадянином будь-якої країни, але сутність все одно залишається українською.
– Дехто намагається переконати в тому, що мовляв, українська мова – це надуманий хуторянський самопалок, або невдале відгалуження польської мови. Але ж з усього бачимо, що це не так. Відтак, ще і ще раз можемо пишатися нашою мовою, нашою літературою та припадати до читання українських книжок, бо тільки в них ми знаходимо цікавинку про самих себе, тільки в них все природно і органічно осягається Розумом, – каже пані Наталя.
Всю розмову вмістити у цей репортаж неможливо, а тому обмінюємося з колегою по журналістському цеху електронними адресами, і вже готуючи цей репортаж, отримав від неї спогади про довоєнне Пушкарне «Хати мого дитинства». Цю історію обов’язково надрукуємо в наступних номерах районки.
Так у спілкуваннях і знайомствах минув день 11 вересня. За законами жанру маю закінчити репортаж закликом завжди пам’ятати про нашого земляка Павла Грабовського. Так треба, це наш святий обов’язок, але пам’ять ця в жодному разі не має зводитись до кількості пам’ятників, просто візьміть до рук збірку його віршів, відкрийте на будь-якій сторінці і просто прочитайте. Оце й буде ваша неоціненна шана людині, яка гідна пам’яті.

Автор: Олександр Моцний
Джерело:
http://krasnews.at.ua/publ/kraj_vartij_borotbi_borec_gidnij_pam_jati/2-1-0-579 (Нажаль сайт вже не працює.)
16.09.2014
Край – вартий боротьби, борець – гідний пам’яті